Візит до головного міста Одещини – це не тільки можливість незабутнього курортного відпочинку на його чудових пляжах, а й нагода познайомитися з різними куточками, вуличками й бульварами цього причорноморського курорту, який ще називають столицею Гумору.
Про відомі вулиці Одеси, які є її візитівками та створюють неповторну архітектурну концепцію відповідного південноукраїнського мегаполісу, завжди гостинного й прекрасного, розповідається далі.
Підбірка найвідоміших вулиці в Одесі
Дерибасівська
Свою назву цей простір міста, що став його атрибутом, отримав від родини де Рібас, яка мала безпосереднє відношення до розвитку Одеси в перші часи її існування.
Перша поява на міській мапі цієї вулички датується 1811 роком. На той час відповідна локація називалася Гімназичною вулицею. Але вже за рік її було перейменовано на Дерибасівську. Чергові перейменування торкнулися даного об’єкту за часів комуністичного режиму.
Але в 1941році цій знаменитій вулиці Одеси, історія якої налічує понад два століття, первісна назва була повернена.
Дерибасівська в адміністративному центрі Одеської області має культовий статус, приблизно такий, як у Нью-Йорку Бродвей. Це місце зосередження культурних та архітектурних пам’яток.
Серед них варто назвати монументальну скульптуру, що зображує Йосипа де Рібаса, а також улюблену мандрівниками лавку-пам’ятник «12-й стілець», яка є своєрідною об’ємною ілюстрацією до роману письменників Ільфа та Петрова – знаменитих одеситів.
У наш час на Дерибасівській традиційно проводяться святкові масові заходи, в тому числі знаменита Гуморина. Частину цієї вулиці займає Міський сад – старий та затишний ландшафтно-парковий масив, ідеальний для прогулянок.
Мала Арнаутська
Згадуючи легендарні вулиці Одеси, її не можна оминути увагою. Достеменно відомо, що саме на Малій Арнаутській, яка також розташовується в історичному центрі міста, мешкав батько Іллі Ільфа.
А легенда розповідає, що в одному з будинків на цій вуличці жив чоловік, що став прообразом знаменитого літературного персонажа – Остапа Бендера. Старожили міста згадують Малу Арнаутську як місце виготовлення товарів для контрабанди.
Забудована була ця вуличка в 1820 році, а своєю назвою вона зобов’язана Арнаутській слободі – військового поселення, що знаходилося поряд. Його мешканцями здебільшого були солдати-албанці православної віри, яких назвали арнаутами.
За часів свого існування, як і інші старовинні вулиці Одеси, Мала Арнаутська перейменовувалася кілька разів – її називали Молдаванською, Суворова, Воровського. Вона навіть носила ім’я Маршала Малиновського після Другої світової війни. Первісна, автентична назва повернулася до відповідної вулиці вже за часів Незалежної України – в 1994 році.
Велика Арнаутська
Вона розташовується паралельно Малій Арнаутській і теж має досить поважний вік. У далекому минулому на цій одеській вуличці знаходилося чимало крамниць та ремісничих майстерень. Працювали на ній і міські промислові підприємства.
Одесити розповідають, що в ті часи на Великій Арнаутській можна було придбати геть усе, що знадобиться в побуті: від дрібничок до габаритних речей. А ще на цій вулиці колись були споруджені будівлі флотський команд з арнаутів високих чинів.
Дотепер на ній збереглося декілька цікавих з погляду архітектури об’єктів та пам’яток місцевого значення. Їх прикладом є внутрішньодворовий житловий флігель, створений у 1908 році за проєктом А.Б. Мінкуса в стилі ранній раціональний модерн. Колись у цій триповерховій споруді розташовувався прибутковий флігель.
Екскурсія вулицями Одеси, яку пропонують місцеві гіди, розповість про цей куточок столиці Гумору факти маловідомі, що зацікавлять допитливих туристів.
Ланжеронівська
На ній знаходиться шедевр зодчества всеукраїнського значення, який є справжньою перлиною міста – це Одеський оперний театр. Його споруду вважають однією з найкрасивіших на території всього Європейського континенту.
Інші вишукані архітектурні пам’ятки, що демонструє цікавим гостям обласного центру Одещини вул. Ланжеронівська – музей археології та розкішний маєток колишнього градоначальника графа Ланжерона, будинок Навроцького та Прибутковий Дім Григор’євої, а також палац Вітта, в якому в наш час знаходиться Адміністрація морських портів України.
За даними джерел, перший будинок, з якого почалася забудова причорноморського міста, був зведений там, де нині простирається вулиця Ланжеронівська – найстаріша у ньому. Так свідчать історичні факти про вулиці Одеси, доведені краєзнавцями та дослідниками. Належав цей побудований в 1794 році дім генералу-поручику Григорію Волконському, представнику князівської династії.
За радянських часів Ланжеронівська носила назву імені Ласточкіна. Історична назва їй була повернена після здобуття Україною Незалежності.
Приморський бульвар
Цей бульвар є не менш знаменитим, ніж культова вулиця Дерибасівська – Одеса віддавна вважає його своєю візитівкою.
Простирається Приморський бульвар від центру міста до морського узбережжя. На його початку знаходиться Думська площа, а в кінці – знаменитий Воронцовський палац. Рідко в якому місті знайдеться така локація, що аналогічну шикарну архітектуру й відкриває захопливі панорамні краєвиди.
Приморський є топовим місцем прогулянок мандрівників-курортників і самих одеситів усіх вікових категорій та соціальних верств. Увечері він радує своїх відвідувачів ефектною ілюмінацією. Родзинкою цього куточку Одеси є відлитий з бронзи пам’ятник герцогу Дюку де Рішельє роботи видатного скульптора Івана Мартоса.
Зведена була ця скульптура, що понині знаходиться в цілком задовільному стані, ще в першій половині ХІХ століття, в 1827–1828 роках. Встановлена вона на стилобат геометрії зрізаної піраміди. Матеріалом для такого п’єдесталу став місцевий вапняк.
Інші знамениті пам’ятки Приморського бульвару – Потьомкінські сходи, морський вокзал та чавунна скульптура гармати вагою в 250 пудів.
А в 2008 році в цьому куточку причорноморського міста відбулося відкриття музею просто неба. Він демонструє руїни давньогрецького поселення, знайдені прямо під бульваром. Цієї топової вулиці Одеси сьогодення , як і раніше, є жвавим та багатолюдним. І це попри те, що в липні 2025 року Приморський бульвар став мішенню для ворога – у нього влучив російський безпілотник. У результаті фасади історичних будівель, ліхтарі та лави були пошкоджені, а вікна вибиті.
Італійська
Донедавна така одеська вулиця в Приморському районі, що має покриття бруківкою і однобічний рух, називалася Пушкінською. Її перейменування, що відбулося в 2024 році, пов’язане з процесом відмови від топонімів, що мають відношення до російської імперії та радянського союзу.
Італійська вулиця – одна з перших, побудований у місті. Забудова її розпочалася в 1827 році. Частиною її історичного ландшафту та архітектурною перлиною вважається Свято-Іллінський монастир. Заслуговує на увагу туристів також розташований на цій вулиці старовинний будинок-маєток Арноуті. Даний об’єкт є цінним об’єктом культурної спадщини.
На Італійській розташовуються міські установи культури – Одеська обласна філармонія, а також декілька музейних закладів, зокрема, музей «Іноземні письменники в Одесі» та Музей Західних і Східних Мистецтв.
Маразліївська
Відомо, що на початку свого існування (в це було ще наприкінці 1820-х років) відповідна вулиця називалася Новою й мала непоказний та скромний вигляд.
Радикальні зміни тут почали відбуватися після 1895 року, коли вона була названа на честь колишнього очільника Одеси Маразлі. Відтоді міська вдала почала виділяти земельні ділянки під забудову на відповідній території лише громадянам заможним. До них була висунута вимога – зводити будівлі лише естетично привабливі й оригінальні.
У результаті відповідного рішення влади Маразліївська стала справжньою окрасою міста. Дотепер вона позбавлена зайвого гамору й метушні, натомість є зручною, спокійною й тихою.
З давно минулих часів на Маразліївській збереглося чимало старовинних архітектурних об’єктів, прикрашених ліпним декором. До їх числа варто віднести споруду прибуткового будинку Н. Беліковича, проєкт якої створив Д. Мазіров, побудований в 1880 році дім Шерман та маєток, що колись належав статському раднику Никифорову.
З 2008 року дану вулицю прикрашає пам’ятник Маразлі, що був перенесений сюди з Грецької площі.
Французький бульвар
Це мальовнича локація головного міста Одещини протяжністю 3 км, що в минулому називалась Малофонтанською дорогою. За часів свого існування цей бульвар також носив назви Пролетарського, дороги Малоаркадіївської та Хутірської.
У позаминулому столітті на цій вулиці стали селитися найбагатші містяни. Тоді на її просторах почали виростати красиві маєтки, шикарні палаци й особняки. Крім того, Французький бульвар став місцем розташування багатьох промислових об’єктів – від цегляних заводів до винокурень.
У наш час на ньому знаходиться легендарна Одеська кіностудія, що є в Україні найстарішою, та найстаріший на території нашої країни завод з виробництва шампанських вин.
Ще одне визначне місце Одеси, розташоване на Французькому бульварі, – це міський ботсад імені Мечникова. У цьому закладі, що займається плідною дослідницькою роботою та природоохоронною, зібрана унікальна колекція представників екзотичної та рідкісної флори з найвіддаленіших куточків планети.
Грецька
Не складно здогадатися, що першими поселенцями цієї вулиці, старої й колоритної, були греки. Колись вона була центром торгового життя міста. Мешканцями вулиці Грецької були різноманітні підприємці. І саме на ній знаходився маєток очільника Одеси Маразлі.
Характерною відмінністю одеської Грецької вулиці, що за часів радянського союзу носила назву Карла Лібкнехта, є оригінальність архітектури. Колись про неї писав до Рібас, як про чудове місце, в якому чується специфічний аромат горіхів, фініків, апельсинів та різноманітних колоніальних прянощів.
На цій вулиці знаходиться унікальна споруда з найдовшим у Європі балконом – відповідна довжелезна лоджія знаходиться в Прибутковому домі Маврокордато № 25. Інші варті уваги архітектурні об’єкти Грецької – це обласний драмтеатр та зведений в середині ХІХ століття за проектом архітектора Гонсіровського міст, який також називають Грецьким або Строгановим.
Одеса має й багато інших бульварів та вулиць, гідних погляду туристів. До їх числа варто віднести Європейську, Олександрівську, Успенську та провулок Канатопський. Кожна з цих локацій має власну історію і приховує чимало дивовижних таємниць.
